Львівська національна академія ветеринарної медицини імені С.З.Гжицького.

ІСТОРІЯ

За цісаря Йосифа ІІ в Австрії було проведено реформу освіти, відповідно до якої на всій території імперії мало існувати тільки три уріверситети : у Відні , Празі та Львові. Зі Львівським університетом, що був заснований у 1784 році , пов'язані початки викладання ветеринарної медицини, а також розвиток ветеринарної науки й ветеринарної справи у Галичині взагалі й у Львові, зокрема. За першими намірами, у Львові планувалося відкрити самостійну ветеринарну школу на зразок школи у Відні, але обмежились відкриттям п”ятої кафедри – кафедри ветеринарної – на медичному факультеті університету. Першим професором і керівником кафедри ветеринарії був тут Юрій Хмель ( 1747-1805), вихованець Віденської ветеринарної школи. Він є також автором перших праць з ветеринарії у Львові. Серед наступників проф. Юрія Хмеля треба назвати Антона Бухмюллера, Франеза Лаутнера, Йосифа Шультеса, Франеза Екеля. Вже від 1818 року починаються старання Львівських професорів ветеринарії заснувати у Львові самостійний ветеринарний навчальний заклад. Нарешті майже 70-літні старання Галичини, особливо львів”ян увінчалися успіхом. З початком 1881-1882 навчального року у Львові була відкрита Ветеринарна школа. Її офіційна назва звучала так: Цісаревно-королівська Ветеринарна школа та школа кування коней разом з клінікою-стаціонаром для тварин у Львові. Директором школи від 1 жовтня 1881 року був призначений проф.Петро Зайфман (1823-1903), колишній директор Варшавської ветеринарної школи, засновник і директор Казанського ветеринарного інституту. Одночасно були прийняті також професори Генрих Кодий та Антон Баранський. Школа розташувалася на території нинішнього факультету ветеринарної медицини і складалась з головного корпусу ( сьогодні ветеринарний корпус ), клінік-стаєнь, прозентарію та кузні. 19 лютого 1885 року школа видала свої перші п”ять дипломів ветеринарного лікаря.

Будівлі колишньої фабрики Шумана, перероблені й добудовані, де розмістилася Ветеринарна школа, мало відповідали нормальним умовам для навчання слухачів і наукової праці професорів. Слухачі школи не мали належної підготовки, бо до школи приймали учнів з незакінченою середньою освітою, час навчання тривав лише три роки, школа не мала права надання наукових ступенів. Тому професори П.Зайфман, Г.Кадий і Й.Шпільман виступили з ініціативою прирівняти Ветеринарну школу до університету.Пропозиції львівських професорів привели до рефермування всієї ветеринарної освіти в Австрії. За постановою від грудня 1896 року Львівській ветеринарній школі надавався з 1 жовтня 1897 року статус вищої школи (академії) з відповідним збільшенням штату викладачів і щорічного фінансування. Тепер вступники повинні були мати закінчену середню освіту з атестатом зрілості, час навчання продовжувався до 4 років. У вересні 1908 року академія дістала право надання наукових ступенів – доктора ветеринарної медицини, а за особливі заслуги – звання почесного доктора. Від 1909 року ректора обирали з-поміж своїх професорів терміном на два роки. Першим обраним ректором Львівської ветеринарної академії став проф. Йосиф Шпільман (1855-1920).

До першої світової війни в академії працювали, крім перших трьох її фундаторів, такі відомі професори: Йосиф Шпільман, Станіслав Круліковський, Володимир Кульчицький, Зигмунт Марковський, Павло Кретович, Теофіл Голобут. У 1917 році ректором академії був обраний проф. Володимир Кульчицький (1862-1936), перший українець на посаді ректора, людина енциклопедичних знань, всесвітньо відомий анатом й орієнталіст.

За період 1881-1918 років 420 галичан здобули тут освіту ветеринарного лікаря, серед них 287 поляків, 76 євреїв та 57 українців. В загальному до 1918 року академію закінчили 511 ветеринарних лікарів, більшість із них працювали на теренах Галичини. Як наслідок їх праці в Галичині докорінно змінилися ветеринарно-санітарні умови, зменшилися втрати худоби від пошестей, зросло поголів”я худоби, збільшився її вивіз за кордон.

Після закінчення визвольних змагань українців Галичини проти Польщі (1918-1919) майже 40 колишніх воїнів Української Галицької Армії закінчили ветеринарні студії у Брно (Чехо-Словаччина), деякі вчилися в Югославії, оскільки українська молодь Галичини бойкотувала навчальні заклади Польщі на знак протесту проти окупації Західної України.

У жовтні 1919 року було відновлено навчання в академії. 12 грудня 1922 року академія отримала нову назву – Львівська академія ветеринарної медицини, що проіснувала до осені 1939 року. Особливе місце в історії академії польських часів займає проф. Вацлав Морачевський (1867-1950), відомий біохімік, талановитий педагог, громадський діяч, літературний критик, знавець мистецтва й музики і спортсмен. Був куратором товариства “Ватра”, мав значний вплив на формування українського письменника Василя Стефаника та на науковий ріст українського вченого Степана Гжицького (1900-1976), чиє ім”я сьогодні носить академія.

Між двома світовими війнами академія мала високий міжнародний авторитет. Відомими в Європі були такі вчені академії, як професори Вацлав Морачевський, Андрій Клісецький, Казимир Щудловський, Тадей Ольбрихт, Альфред Травінський.

Восени 1939 року Польща впала. Львівська академія ветеринарної медицини стала Львівським ветеринарним інститутом. Директором інституту став проф.Іван Чинченко (1905-1993), вчений, відомий громадський діяч. Робив усе, аби інститут став українським.

Важкими і трагічними для академії були воєнні та повоєнні роки. Щоб зменшити вартість спеціалістів-слов”н німецька адміністрація звела статус вищих шкіл Львова до фахових курсів, після закінчення яких видавалися не дипломи, а посвідчення. Директорами курсів були професори Отто Габерзанг, потім Юрген Вітте.

Зміни сталися, коли в 1957 році директором інституту став київський професор Данило Василенко. За нього інститут заговорив по-українськи. Наступником проф. Данила Василенка на посаді ректора став проф. Степан Стояновський (від 1965до 1989 року). За нього переважна більшість викладачів вели заняття українською мовою. Повний перехід на українську мову в ділянці навчальної, наукової та канцелярської роботи здійснено за ректора проф. Романа Кравціва ( від лютого 1989 року).

У 1949 році в інституті відкрито другий факультет – зоотехнічний (від 1976 року – зооінженерний). За умов самостійної України відкрито третій факультет – санітарно-технологічний (1991), повернуто попередню назву – Львівська академія ветеринарної медицини (1992), академії надано ім”я її вихованця і доволітнього працівника,завідувача кафедри біохімії,видатного вченого , професора Степана Гжицького (1994) відновлено звання почесного доктора (1998).

За 1885 – 1999 роки Львівська академія ветеринарної медицини видала 23750 дипломів, із них 14630 дипломів ветеринарного лікаря, 8649 дипломів зооінженера і 284 дипломів ветеринарно-санітарних експертів та інженерів-технологів молока, м’яса і хутра.

Напрямки наукової діяльності:

При академії створено три науково-дослідні інститути:

1. НДІ біоекологічного моніторингу створений на базі кафедр: ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи, внутрішніх хвороб та проблемної лабораторії біоекологічного моніторингу.
2. Науково-дослідний інститут біотехнологічних основ підвищення продуктивності тварин створений на базі кафедр: органічної і неорганічної хімії, біохімії і біотехнології.
3. Науково-дослідний інститут скотарства, конярства та імуногенетики створений на базі кафедр скотарства і конярства, генетики і розведення тварин та проблемної науково-дослідної лабораторії м'ясного скотарства.

Науковці науково-дослідних інститутів академії беруть участь у розробці таких науково-технічних програм:

1. “Закономірність реакцій організму ВРХ і птиці при постійному радіаційному навантаженні”
2. “Розробка і використання хелатних мікроелементно-вітамінних преміксів для комбікормів з метою інтенсифікації продуктивності тварин і птиці та покращення якості їх продукції в західному регіоні”
3. “Розробити і впровадити мікроелементно-вітамінні премікси для комбікормів худоби і птиці”
4. “Створити прикарпатський тип м'ясної худоби з використанням симентальської і української м'ясних порід”
5. “Розробити нові комплексні біотехнологічні способи підвищення вмісту рістстимулюючих речовин у природних кормових засобах”

Співробітники кафедр працюють над такими науковими напрямками:

• розробка і впровадження системи використання біологічно активних речовин при інтенсивній технології виробництва яловичини, молока і м’яса птиці;
• вивчення механізмів регуляції ферментних процесів і їх порушень при окремих захворюваннях;
• створення високопродуктивного стада худоби м'ясного напрямку продуктивності прикарпатського типу;
• розробка методів підвищення продуктивності свиней шляхом формування стад з високим генетичним потенціалом, створення м'ясних типів свиней та удосконалення технології їх годівлі і утримання;
• удосконалення породності та підвищення продуктивності овець у західному регіоні України;
• вивчення етіологічної структури шлунково-кишкових і респіраторних захворювань телят у західному регіоні України та розробка нових екологічно чистих біологічних та хімічних засобів їх терапії і профілактики;
• обгрунтування методів патогенетичної терапії при акушерській патології і симптомотичної профілактики неплідності корів і телиць;
• створення комплексної системи отримання екологічно чистих продуктів тваринництва;
• вдосконалення економічного механізму господарювання в тваринництві в умовах ринкових відносин.
• виведення карпатського м'ясного типу (КаМ-1) свиней;
• консолідацію української гірсько-карпатської породи овець;
• розробку і впровадження системи мікроелементного живлення при інтенсивній технології виробництва яловичини та методів підвищення її якості;
• створення нової комплексної технології передзабійної підготовки тварин;
• пошук методів комплексної терапії корів при акушерській патології та методів діагностики, лікування, профілактики бронхопневмонії, гострих шлунково-кишкових хвороб телят на комплексах по виробництву яловичини;
• впровадження ефективних лікарських засобів з профілактики і лікування тварин при паразитарних і грибкових хворобах;
• розробку технології інтенсивної відгодівлі великої рогатої худоби;
• розробку проектних рішень сімейно-фермерських господарств.

Вченими академії розроблено "Концепцію про формування і функціонування агрозооветеринарно-маркетингових служб у сільській місцевості", яка впроваджується у Перемишлянському районі.

Захист докторських і кандидатських дисертацій

На сьогоднішній день при академії функціонує дві спеціалізовані вчені ради по захистах докторських дисертацій (Д 35.826.01 та Д 35.826.02) із спеціальностей 03.00.13 – фізіологія людини і тварин; 16.00.06 – ветеринарна санітарія та гігієна; 16.00.07 – ветеринарне акушерство (голова ради - член-кореспондент УААН, професор Кравців Р.Й., секретар - доцент Головач П.І.), 16.02.01 – розведення та селекція тварин; 06.02.02 – годівля тварин і технологія кормів (голова ради - професор Столярчук П.З., секретар - доцент Півторак Я.І.).

При академії є аспірантура із 15 спеціальностей.

Роман Кравців

ректор, Заслужений діяч науки і техніки України,

академік УААН, академік АН ВШ України,

доктор біологічних наук, професор